3.32 В атаці ферзь і кінь (частина II)

    Ейтс - Рубінштейн (1926 р.).

   1. С:f6 gf 2. С:е6. Чорні здалися (2. ... fe чи 2. ... Ф:е6 3. Фg4+).

    Оснос - Шофман (1970 р.).

   1. ... Kf4! 2. Фс3+ Kph7 3. Т:d6 Фh3+. Білі здалися.

    Хубер - Ахатц (1957 р.).

    Погроза мата по першій горизонталі не дозволяє баритися: 

   1. Т:h7+! Kpg8 2. Тh8+! Кр:h8 3. Фh3+. Чорні здалися (3. ... Kpg8 4. Фg4+ і 5. Фg7×).

    Карпов - Чом (1977 р.).

     Після   1. ... Kg5! чемпіону світу ще треба було довести, чи варта його атака пожертвуваної фігури. 

    Угорський гросмейстер,  однак, зіграв

   1. ... Kf8?, і боротьба закінчилася в одну мить: 

   2. Kf5! Громоподібний удар! Кінь звільнив поле g3 для "нуль-транспортування" білого ферзя на наддалеку відстань - 2. ... К:d7 3. Фh2+ Kpg8 4. Фg3+ з матом. Але сама пікантна страва подається по горизонталі: після 2. Kf5 загрожує ще одне розблокування - 2. Тh7+! K:h7 3. Фg7×, і від цього немає порятунку. Чорні здалися.

    Мюллер - Піхлер (1972 р.).

   1. Kgh6+! gh. До мата також вів варіант 1. ... Крh8 2. Kf7+ Kpg8 3. K5h6+! gh 4. Фg4+ Cg7 5. Kh6+.

   2. Фg4+ Крh8 3. Тg7! Чорні здалися. Загрожує 4. Тg8×; якщо 3. ... Сс5, те 4. Т:h7+ Кр:h7 5.Фg7×.

    Свенссон - Берг (1966 р.).

   1. ... Т:f3 2. gf Фh3, і білі здалися. Зверніть увагу, як ферзь робить стрімкий кидок із глибини оборони.

    Більгер - Ангерштейн (1835 р.).

     У білих три пішаки за фігуру - еквівалент цілком достатній. Однак... 

   1. ... Кс3! 2. be Фа3+  3. Крb1. Ну хто б не дав тут шаха турою з b8? Тим часом після 3. ... Таb8+ Кb3 білі зберігали можливості захисту (4. ... Кb6 Kpal).

   3. ... Кb6! А от тепер білі здалися, тому що від погрози 4. ... Ка4 немає захисту, у випадку ж 4. Kpal хід 4. ... Ф:с3+ повертає короля на колишнє місце. Що-що, а комбінувати наші шахові предки вміли!  

    Скуя - Абросімов (1965 р.).

    Мату на g7 перешкоджає тура g8, а пункт f6 захищений ворожим ферзем. Білі проводять комбінацію, мета якої - відвернути одну з чорних фігур від виконання своїх обов`язків: 

   1. Т:d5 ed 2. Те8! Чорні здалися.

блок А

    Рагозін - Болеславський (1941 р.). 

   1. Ch6! Ще один типовий прийом, що розкриває лінію "g".  He годиться 1. ... g6 через 2. Фе2, і чорні втрачають якість.

   1. ... gh 2. b3!  Важливий проміжний хід. Якщо відразу 2. Kf5 (2. Ф:h6 Фd7), то 2. ... Cf4 3. Фg4+ Cg5 4. h4 Kd6!, і чорні, повернувши фігуру, встигають зігнати коня з небезпечного форпосту.

   2. ... Кb6. На 2. ... Cf4 білі відповідали б просто 3. bc, відновлюючи матеріальну рівність і зберігаючи усі вигоди свого положення.

   3. Kf5 Kph8. Після 3. ... Cf4 4. Фg4+ Cg5 5. h4 Kph8 6. hg hg 7. Те3! вирішує переведення тури на лінію "h".

   4. Ф:h6 Тg8    

   А тепер порівняєте цю позицію з положенням з партії Скуя - Абросимов, і ви легко знайдете хід 

   5. Те8!, що дезорганізує взаємодію фігур суперника. Правда, у чорних знаходиться захист від безпосередніх погроз: 

   5. ... Cf8. Білим не залишається нічого іншого, як 

   6. Т:d8 С:h6 7. Т:а8 Т:а8 8. К:h6. У результаті вони виграють усього лише пішака (при кращій позиції), що, втім, цілком достатньо для перемоги. (див. блок А)

блок В

    Проте нічого цього в цій партії не було (див. блок В). Після 

    1. Ch6 Болеславський не пішов на головний варіант комбінації, а зіграв 

    1. ... Фd7, що, однак, прискорило його поразку;  

   2. С:g7 Кр:g7 3. Kf5+ Kph8 4. Те4 C:h2+ 5. Kph1, і чорні здалися.

    Круусіаук - Фокіна (1975 р.).

   1. Т:е7! С:е7 2. Фg4. Типова позиція - загрожує мат на g7 і відкритий напад на ферзя (3. Кh6+). Чорні здалися.

    Керес - Глигорич (1959 р.).

   1. Т:g7+! С:g7 2. Фg4. Чорні здалися.

    Усі ці операції були поставлені на конвеєр у партії Забалету – де Вісенте (1958 р.) після того, як білі захотіли виграти (і виграли) якість за допомогою 

   1. Kd5? К:d5 2. Ф:d3. Тепер запрацювала чорна машина:

   2. ... Kf4 (раз) 

   3. Фе3 Т:d2! (два) 

   4. Ф: d2 Фg5 (три). Білі здалися.

    Білек - Глигорич (1962 р.).

   1. Kef5!   gf 2.  К:f5,  і чорні втратили ферзя (2. ... Тf7 3. К:е7+), тому що він не має полів, з яких міг би захиститися від смертельного шаха на g4.  Наприклад: 2. ... Фf7 3. Kh6+ чи 2. ... Фе8 3. Фg4+ Фg6 4. Ке7+.

     Болеславський - Нежметдинов (1958 р.).

   1. ... К:g2! 2. Kp:g2 Kf4+ 3. Kph1 (3. Kpgl Kh3+ 4. Kpg2 Ф:f2+ 5. Kp:h3 Cd7+!) 

   3. ... Ф:f2. Білі здалися.

    Ланда - Кламан (1978 р.).

   1. Фс1! Чорні здалися (1. ... C:f5 2. Фh6 Kpg8 3. Kh5). Витончений маневр!

    Моісеєв - Ілієвський (1974 р.).

   1. Т:g7+! С:g7 2. Т:g7+  Kph8 3. Тg8+! Чорні здалися.

    Грдзелішвілі - Каспаров (1975 р.).

   1. ... Тg2+! 2. C:g2 Фb2 3. Тс2 К:с2 4. Фd7 Ке3 5. Cf3 Фс1+ 6. Kpf2 Фf1+ Білі здалися.

    Чорний ферзь зв`язаний захистом тури с7, тому: 

   1. Kf6+! Kph8 2. Ке8! Чорні здалися.

    Пряма атака пункту g7 - 1. Ке8 парирується ходом 1. ... Ф:b2. А що, якщо спочатку перекрити діагональ a1 - h8?

   1. Се5! Т:е5 2. Ке8 Kf5 3. Kf6+. Чорні здалися (3. ... Kph8 4. Фg8×).

    Херубім - Орт (1959 р.).

   1. С:h7+! Кр:h7 2. Фh5+ Kpg8 3. Kd5. Чорні здалися, поле е7 захистити нічим (3. ... g6 2. Фh6).

    Відзначний момент: не запобігав мата і хід пішаком "f", тому що ферзь з h5 контролює і поле f7.   

    Кац - Шульман (1962 р.).

   1. ... C:h2+! 2. Kp:h2 Фh5+    А де ж "приспів"? От він - 

   3. Kpg1 Т:е4 4. К:е4 Ке2+. Білі здалися. Цікаво, що ті самі   ходи чорних призводять до різних матових конструкцій, але у "приспіві" воно значно пікантніше.

   А ця "партія", яку навіть не варто коментувати через її повний абсурд, цікава заключною позицією: 

   1. е4 е5 2. f4 ef 3. b3 Фh4+ 4. g3 fg 5. h3 g2+ 6. Kpe2 Ф:е4+ 7. Kpf2 ghК×.

   З третім конем -  годі й жартувати!