| Зміст |
3.1 Загальний опис гри в мітельшпілі
Редагувати
Мітельшпіль (або середина гри) — наступна за дебютом стадія шахової партії, у якій розгортаються її основні події. Чітку межу між дебютом і мітельшпілем провести неможливо, але, зазвичай, міттельшпіль розпочинається, коли більшість фігур вже розвинулись (закінчується мобілізація сил) та готові розпочати активні дії.
Розташування пішаків, розвиток фігур у дебюті, як правило, підпорядковують майбутньому плану гри у мітельшпілі. Але, оскільки дебютна теорія вже закінчилася, то гравці повинні переосмислити свої плани, взявши до уваги особливості реальної позиції, що виникла після дебюту, і водночас вираховувати її тактичні можливості.
Також, немає чіткого переходу від мітельшпіля в ендшпіль, а іноді шахова партія взагалі минає цю стадію гри і відразу від дебюту переходить в ендшпіль.
***
Стратегія (принципи ведення шахової партії, що охоплюють підготовку та здійснення систематичного, послідовного впливу на позицію суперника) складається з постановки мети і досягнення довгострокових позиційних переваг під час гри — наприклад, питання де розмістити різні фігури, а тактика (сукупність прийомів та засобів виконання окремих шахових операцій, що входять до стратегічного плану та його закінчують) зосереджується на безпосередніх маневрах. Ці дві частини процесу шахової гри не можна повністю відокремити одну від одної, тому що стратегічні цілі переважно досягаються за рахунок тактичних дій, тоді як тактичні можливості виникають з попередньої стратегії гри.
***
Шахова стратегія пов`язана з оцінкою шахових позицій і з встановленням цілей та довгострокових планів на подальшу гру. З підготовкою планів тісно пов`язане вивчення дебютів, які є типовими для того чи іншого мітельшпілю.
Позиція— у шаховій партії розміщення фігур на шахівниці, при цьому повинна бути визначена черга ходу, можливість рокірування, взяття на проході тощо.
Теоретична позиція — позиція, що вивчена шаховою теорією та точно відомий результат за найкращої гри суперників, а також відомі плани сторін для досягнення цього результату.
ОСНОВИ ШАХОВОЇ СТРАТЕГІЇ
ОЦІНКА ПОЗИЦІЇ
Визначення подальшого плану гри проводиться на підставі всебічного дослідження особливостей та можливостей позиції, що виникає на шахівниці протягом шахової партії, - оцінки позиції.
В ході оцінки гравці повинні враховувати безліч факторів, таких як цінність фігур на шахівниці, контроль центру і централізація, пішакова структура, безпека короля, а також контроль ключових полів або групи полів (наприклад, діагоналей, відкритих вертикалей і темних або світлих полів).
Ключові поля (або критичні клітини) — клітини, зайняття яких фігурами сильнішої сторони веде до досягнення певної стратегічної мети або навіть до виграшу партії.
Основний крок в оцінці позиції полягає в підрахунку відносної цінності шахових фігур, своїх і суперника. Очки, які використовують для цього, ґрунтуються на досвіді; зазвичай пішака вважають вартим одного очка, коней і слонів - близько трьох очок кожен, туру - близько п`яти очок (різниця вартості між турою і слоном або конем називається якістю), а ферзя - близько дев`яти очок.
Король є ціннішим, ніж всі інші фігури разом, оскільки мат йому означає поразку. Але в практичному сенсі в ендшпілі король, як бойова фігура, зазвичай, сильніший за слона або коня, але слабший, ніж тура. Ця базова оцінка змінюється під впливом різних факторів, таких як положення фігури (наприклад, просунуті пішаки, зазвичай, цінніші, ніж коли вони стоять на своїх початкових полях), координація між фігурами (наприклад, пара слонів, зазвичай, зкоординована краще, ніж слон і кінь), а також типом позиції (наприклад, коні, зазвичай, переважають слонів у закритих позиціях з багатьма пішаками, тоді як слони сильніші у відкритих позиціях).
Важливе стратегічне питання мітельшпілю полягає в тому, як і коли розміняти матеріал і перейти в ендшпіль, тобто спростити позицію. Незначну матеріальну перевагу, зазвичай, можна реалізувати лише в ендшпілі, тож сильніша сторона повинна вибрати правильний спосіб переходу в ендшпіль. Не кожен розмін матеріалу придатний для цієї мети. Наприклад, якщо суперники мають слонів різного кольору, то перехід в ендшпіль зі слонами і пішаком, як правило, вигідний для слабшої сторони, оскільки ендшпіль з різнокольоровим слонами в переважній більшості веде до нічиєї навіть за явності зайвого пішака, а часом - навіть двох.
Ще одним важливим фактором в оцінці шахової позиції є пішакова структура (іноді її називають пішаковим скелетом), або конфігурація пішаків на шахівниці. Пішаки є найменш мобільними шаховими фігурами, пішакова структура відносно статична і багато в чому визначає стратегічний характер позиції. Необхідно дотримуватися обережності, щоб уникнути слабкості в пішаковій структурі та утворення в ній "дірок", якщо вони не компенсуються іншими надбаннями (наприклад, можливістю розгорнути атаку).
ЗАХИСТ В ШАХАХ
Частиною гри, без якої неможлива жодна партія, є захист - сукупність ходів, спрямованих на відбиття атаки суперника, максимальне збереження своїх фігур на дошці або ж мінімізацію їх втрат, а також створення для себе умов, щоб перейти в контратаку.
Захист в шахах актуальний як для чорних, так і для білих:
- білі хоч і розпочинають партію та мають змогу атакувати, все одно також потребують побудови захисної комбінації. Через активні атаки вони часто послаблюють свої позиції, даючи можливість чорним йти в контратаку. Захист нівелює це послаблення;
- чорні з самого початку грають у захисті, особливо в центрі дошки. Проте це не означає, що всю партію вони мусять оборонятися. Правильно організований захист дає змогу перейти до активних дій, вести контратаку та прямувати до виграшу.
Захисні комбінації потрібні для розв’язання таких завдань:
- вібиття атак. Їх можна нейтралізувати, щоб не втратити фігуру. Також це захист від шаху й від мату.
- збереження матеріалу. Ефективна та правильно підібрана оборона дає змогу не втрачати фігури або зменшити кількість втрат, адже це має вагоме значення для перемоги.
- закладання основи для контратаки. Дуже часто чорні можуть використовувати захисну комбінацію, як плацдарм для контратаки, беручи ініціативу в свої руки.
- укріплення позицій. Захист в шахах робить позицію гравця більш стійкою та надійною, допомагає «переживати» атаки без болючих втрат фігур.
Захисні комбінації загалом можна поділити на три групи:
- пасивні - зосереджені на відбитті загроз, створених суперником. В деяких випадках тільки так шахіст може оборонятися задля найбільшої вигоди на шаховому полі, а іноді це єдиний варіант розвитку подій для утримання позицій та збереження матеріалу. До пасивного захисту відносять блокаду, дублювання фігур на одній лінії або діагоналі, укріплення королівської позиції, обмін фігур на рівні, щоб зменшити активність опонента. Його використовують у разі нестачі часу на хід, при складних позиціях та неможливості своєчасно розробити стратегію без помилок, у випадку сильних та гострих атак.
- активні - поєднують в собі відбиття атак та перехід до контратаки, а також поліпшення власних позицій. Наприклад, це може бути контратака на короля, укріплення флангів та центру, жертва власної фігури аби зірвати атаку опонента та перехопити ініціативу на полі, змінити темп та позиції в грі. Також можна використовувати слабкість позицій суперника, якщо така є. Активний захист актуальний, коли опонент проводить обмежену атаку, при складних і динамічних позиціях, якщо інший гравець припустився помилки тощо.
- профілактичні - їх завдання запобігати виникненню загрозливої ситуації на дошці для ваших фігур. Можна зайняти ключові поля або зв’язувати фігури опонента, заважаючи йому робити маневри для атак. Профілактика дає вам змогу заздалегідь запобігти втратам значущих для вашої стратегії фігур.
Надлишковий захист - стратегічний профілактичний прийом, сутність якого полягає у захисті "із запасом" важливих пунктів позиції, тобто число фігур захисту перевищує число атакуючих фігур, важливого пункту позиції, навколо якого повинна розгорнутися боротьба. Він успішно застосовується тільки по відношенню до сильних пунктів. Подібний захист до слабких пунктів, як правило, призводить до пасивної позиції захисту.
До прийомів шахової стратегії слід віднести:
Контргру — один з найважливіших та найрозповсюдженіших прийомів шахової стратегії: використання можливостей позиції для боротьби за захоплення ініціативи у відповідь на атакувальні дії суперника.
Гру на фланзі — стратегічний шаховий прийом, що має різні форми: такі як: атака короля, атака пішакової меншості, відволікання сил суперника від центру тощо.
Підрив центру — стратегічний прийом у шаховій партії, що застосовується з метою послаблення або знищення центру суперника.
Позиційну жертву — стратегічний прийом, який передбачає жертву матеріалу задля отримання деяких позиційних переваг, захоплення ініціативи тощо.
Лавірування — шаховий стратегічний прийом, який полягає в маневруванні фігур, при якому у мітельшпілі розв`язуються різноманітні задачі — прагнення створити слабкості у таборі суперника, покращення розташування фігур, отримання переваги на тій чі іншій ділянці шахівниці перед тим як розпочати атаку. Іноді маневрування має характер відволікання — діями на одному фланзі намагаються відволікти фігури суперника від захисту іншого флангу.
***
ОСНОВИ ШАХОВОЇ ТАКТИКИ
Як було вже зазначено, боротьба в шаховій партії ведеться цілеспрямовано, по заздалегідь наміченому плану. Вибір загального плану гри залежить від конкретних особливостей позиції. Він може ґрунтуватися на перевазі в просторі чи розвитку фігур, на незабезпеченому положенні ворожого короля та інших постійних чи тимчасових факторах.
Однак будь-який стратегічний план необхідно перетворити в життя. Цим займається тактика, що допомагає проводити окремі операції стратегічного плану. Таким чином, якщо стратегія відповідає на запитання, чого ви хочете домогтися в даному положенні, то тактика визначає конкретні способи досягнення мети.
В шахах тактика загалом зосереджується на короткострокових діях — настільки короткострокових, що їх може розрахувати наперед людина або комп`ютер. Можлива глибина розрахунку залежить від уміння гравця. У спокійній позиції, з великою кількістю можливостей з обох сторін, глибокий розрахунок є складнішим і не може бути практичним, тоді як у "тактичний" позиції з обмеженою кількістю варіантів, тобто серій ходів, що логічно пов`язані один з одним, сильні гравці можуть розраховувати довгі послідовності ходів.
Теоретики описують багато елементарних тактичних прийомів та типових маневрів, наприклад, зв`язування, "вилка", лінійний удар, батарея, відкритий напад (особливо відкритий шах), проміжний хід, відволікання, заманювання, жертва, знищення захисту, перевантаження і перекриття тощо.
Зв’язування — це напад далекобійною фігурою на фігуру або пішака суперника, за яким розташована інша цінніша фігура.
Зв’язка, що може мати місце тільки на прямій ліній – вертикалі, горизонталі чи діагоналі, називається лінійною. В ній беруть участь завжди три фігури, розташовані по одній лінії. З цих трьох фігур одна є такою, що зв’язує. Такою фігурою можуть бути ферзь, слон чи тура. Суб’єктом зв’язки є будь-яка фігура чи пішак (більш цінна), які могла би потрапити під удар, якби на ліній атаки не було заслону – фігури чи пішака. Фігура, що закриває, називається пов’язаною. Вона обмежена в своїх діях або взагалі нерухома.
Подвійний напад (удар або "вилка") — ситуація коли одна фігура одночасно нападає на дві фігури суперника.
Комбінований напад - поєднання подвійного удару і лінійної зв’язки
Батарея — наявність двох різних далекобійних фігур на одній лінії; відведення фігури, що стоїть попереду дозволяє увійти у дію іншій фігурі, що стоїть на тій самій лінії.
Млин — типова шахова комбінація з чергуванням шахів та відкритих шахів, що оголошуються атакуючим суперникіом.
Перехрестний шах — тактичний прийом, оголошення шаху у відповідь на шах власному королю. Найчастіше використовується у ферзевому ендшпілі.
Відволікання — тактичний прийом при якому фігура, що змушена перейти на іншу клітину більше не виконує якісь важливі функції. Часто відволікання досягається за допомогою жертви.
Блокування (блокування поля) — тактичний прийом в шахах, за допомогою якого суперника змушують здійснювати ходи, після яких одні фігури (як правило менш цінні) заважають пересуванню інших власних фігур.
Заманювання — тактичний прийом, що примушує за допомогою погроз, жертв та нападів фігуру суперника зайняти невигідну позицію. Це особливий вид блокування: при заманюванні об`єкт нападу — заманювана фігура, а при блокуванні — блокована.
Жертва фігури — нееквівалентний обмін для отримання вирішальної або позиційної переваги.
У мітельшпілі, коли сили сторін вступають у безпосередній контакт, починаються розміни, взаємне знищення фігур і пішаків. При цьому обидві сторони намагаються зберегти матеріальну рівновагу. Але цінність фігур та пішаків у мітельшпілі відносна й залежить від ступеня їх участі у грі. Під час тактичних операцій часто вдаються до тимчасових жертв заради досягнення локальної мети, аби потім відіграти пожертвуваний матеріал. Іноді вдаються до реальних жертв, які дають позиційні переваги, але до негайного встановлення матеріальної рівності не ведуть. Такі жертви називають позиційними.
Перекриття - це тактичний прийом, коли фігурою перекривається лінія між атакованою фігурою та фігурою, яка її захищає, або ж між атакуючою фігурою і фігурою, яку вона атакує. Цей прийом рідко трапляється на практиці і тому часто випадає з поля зору суперника. Можливості для перекриття виникають рідко, бо атакована фігура повинна бути ціннішою, ніж та, яку приносять в жертву і саме перекриття повинне бути загрозою.
Знищення захисту — тактичний прийом, що його використовують для усунення (шляхом жертв або розмінів) фігур або пішаків суперника, що захищають або прикривають інші фігури (зокрема, короля). Нерідко знищення захисту — складовий елемент різних комбінацій.
Перевантаження - тактичний прийом, коли одна фігура не може одночасно відбивати загрози двох фігур суперника.
Контрудар— тактичний прийом, що часто розпочинає контратаку або супроводжує її.
Боротьба за центр.
Як вже відомо, центром на шахівниці називають квадрат d4-e4-d5-e5. Багатовіковий досвід показує, що гравець, що зайняв і контролює центр, має відчутну позиційну перевагу.
Типовими позиціями для мітельшпіля є:
- закритий центр (в центрі фіксуючі пішакові ланцюги), наприклад: пішаки c4 - d5 - e4 проти пішаків c5 - d6 - e5.
- рухомий центр ( в центрі - рухомі пішаки в одної із сторін), наприклад: пішаки e4 i d4 проти пішака d6.
- відкритий центр ( в центрі пішаки відсутні), тобто пішаки на лінії (вертикалі) d i e відсутні.
- статичний центр ( в центрі пішаки фіксовані), наприклад: пішак d4 проти пішака d5 при відсутності пішаків на лінії "с" і "е".
- динамічний центр ( в центрі пішаки не стикаються), наприклад: ізольований пішак d4 проти чорного пішака e6.
Гравець, що зайняв центр, зазвичай, контролює велику частину дошки. Його фігури вільні, мають можливості для різноманітних маневрів, не заважають одна одній. У той же час фігури суперника, як правило, стиснуті, заважають і блокують одна одну.
Будь-яка фігура, надійно закріплена в центрі, часто загрожує відразу декількома взяттями чи небезпечними ходами всередину позиції суперника. Крім того, вона серйознішає підмогою при фланговій атаці, причому на кожнім із флангів.
У зв`язку з такою важливістю центра рекомендується вже в дебюті, з перших же ходів, приступати до боротьби за центр. Вона може складатися з висування центральних пішаків ("d" і "e") вперед і заняття ними центра. Суперник може вибрати або аналогічну стратегію, або дозволити зайняти супернику центр, а потім підірвати його пішаками "c" і "f";
Боротьба за відкриті лінії.
Відкриті лінії - це вертикалі шахівниці, що звільнені від пішаків. Відкрита лінія є дуже зручною для вторгнення тур і ферзя у ворожий тил і подальший підрив позиції супротивника зсередини.
Для одержання контролю над якою-небудь відкритою лінією часто використовуються наступні прийоми:
- здвоювання тур по вертикалі, часто з підстрахуванням ферзем. Після ходу турою всередину позиції суперника й одного-двох розмінів остання важка фігура залишається в його тилу;
- заняття напіввідкритої лінії, тобто, лінії, на якій немає власних пішаків, але є пішак суперника, побудова важких фігур, а потім підрив пішака чи фігури суперника.
Пішаковий штурм — це атака за допомогою пішаків, що застосовується для руйнування і знищення прикриття короля суперника та створення матових погроз. Дуже розповсюджений стратегічний прийом, зокрема, це типовий засіб атаки у низці дебютів (варіант дракона в сицілійскому, атака Земіша в староіндійському захистах), де виникають позиції з різнофланговими рокіруваннями. У таких гострих позиціях успіху, зазвичай, досягає той шахіст, який зуміє швидше знищити прикриття ворожого короля, швидше створити йому загрози; при цьому навіть невелике послаблення позиції рокірування гравця, що захищається, може призвести до програшу партії. Пішаковий штурм іноді застосовують і при однофлангових рокіруваннях, якщо для цього є передумови й суперник не може використати відкриття позиції вашого короля для організації контратаки.
Підривання пішакового ланцюга — тактичний прийом у позиційній грі. Має за мету послаблення або знищення пішакового ланцюга суперника.
Атака слабкого пункту — ведеться у розташуванні фігур суперника з метою захоплення послабленої клітини, знищення слабких пішаків або відволікання сил суперника на їх захист.
Безпека короля - питання, якому слід приділяти особливу увагу на будь-якій стадії гри.
Як відомо, шах — це положення у шахах, коли король знаходиться під боєм суперника. Захиститися від нього можна трьома способами:
- відвести монарха на клітинку, яка не знаходиться під атакою;
- закрити шах, поставивши на лінії атаки іншу свою фігуру;
- взяти атакуючу фігуру, якщо вона не захищена.
Для захисту при подвійному шаху найпростіше — вивести короля на клітину, яка не є атакованою. Якщо одна з фігур загрожує йому та стоїть поряд, її можна взяти, відійшовши від лінії атаки.
Шаховий кодекс визначає шах, від якого немає захисту, як мат. З оголошенням мата ціль гри вважається досягнутою і партія закінчується. Матові ситуації можуть виникати в будь-якій стадії партії, проте далеко не всі партії закінчуються прямою атакою на короля. Уявіть собі, що ви одержали визначену перевагу, але не знаєте, як нею розпорядитися. Тоді уся ваша попередня гра йде нанівець. Більш того, може статися, що позиція, до якої ви так завзято прагнули, розцінюючи її як виграшну, у дійсності нічийна чи навіть програшна. Тим часом знання типових позицій допоможе вам уникнути багатьох помилок.
Фігурна атака
Негайна фігурна атака на короля суперника в мітельшпілі може стати успішною лише у виняткових випадках (наприклад коли в дебюті вдалось отримати істотну перевагу в розвитку, завдяки чому можна створити вирішальну перевагу в силах, або зруйновано пішакове прикриття короля суперника, що дозволяє атакуючим фігурам проникнути до королівської "фортеці"). Фігурна атака може виявитися успішною і в тому випадку, якщо в дебюті вдається отримати велику перевагу в просторі, що дозволяє швидко перегрупувати сили на королівський фланг і створити там перевагу в силах.
Шахіст, відшукуючи кращі ходи серед незліченної безлічі варіантів і створюючи красиву партію, керується законами гармонії. А гармонія в шахах - це взаємодія фігур. Можна сміливо сказати, що клас гри багато в чому визначається умінням розташовувати свої бойові сили таким чином, щоб вони підтримували і доповнювали одна одну.
У разі отримання у мітельшпілі матеріальної або позиційної переваги вона зазвичай реалізується шляхом переведення гри в ендшпіль (за допомогою розміну, спрощення гри). Це пов`язано з тактикою гри, яка відіграє у шахах важливу роль. На шаховій дошці сили сторін обмежені, додаткових резервів немає, тому будь-яка помилка, будь-яка тактична операція може стати вирішальною. Навіть дуже добрий стратегічний план може бути зірваним за наявності у ньому дрібної помилки, або неточності.
Матові атаки дуже відрізняються від інших шахових прийомів. якщо, наприклад, при розмінах треба керуватися відносною цінністю фігур, то при атаці на короля суперника кількість пожертвуваних фігур і пішаків не грає жодної ролі – будь-які матеріальні жертви, що призводять до виграшу – доцільні. До речі, дуже часто слабка сторона може запобігти мату зустрічними жертвами, але в подібних випадках їй необхідно з граничною точністю розрахувати кінцевий результат всієї операції.
Прості одно- або двоходові тактичні дії — загрози, обміни матеріалу, подвійні атаки тощо, можна об`єднувати у більш складні комбінації, послідовності тактичних маневрів, які часто вимушені з точки зору одного або обох гравців.
Комбінація — форсований варіант з використанням різноманітних тактичних прийомів, який містить жертву матеріалу і, як правило, приносить суттєву вигоду. Міттельшпіль - це саме та стадія, в якій відбувається більшість комбінацій і які часто пов`язані з нападом на короля суперника.
Тактичні операції — комбінаційна гра, жертви з метою оголощення мату чи отримання матеріальної переваги. Зазвичай, спочатку ініціативою володіють "білі", які починають партію. Завдання "чорних" — нейтралізувати ініціативу суперника, "зрівняти" гру, перехопити ініціативу. Перемогти у грі можна не лише поставивши мат, а й досягнувши вирішальної матеріальної переваги — тоді суперник "складає зброю" — здається.
| 2.5 Пішакова структура | Зміст | 3.2 Перевага в просторі |