У давні часи шахова партія розвивалася дуже повільно, а перемогою вважалися пат чи знищення всіх фігур суперника. Тому араби пішли на хитрість – партії починалися із заздалегідь обумовленої, іноді симетричної, розстановки фігур на дошці. До нас дійшли близько двадцяти подібних побудов, які називалися “табіямі”. Обмеження в маневреності фігур не завадили кращим майстрам того часу створити витончені шахові задачі – “мансуби” – і побудувати своєрідну теорію гри. Середньоазіатські, перські і арабські майстри шахових битв навіть у обмежених правилах гри змогли придумати хитромудру побудову фігур на полі, відобразити їх силу і слабкість та пожертвувати своїми фігурами з тим, щоб потім ефектно і блискуче виграти партію.
Сучасні шахи – це ідеальна логічна конструкція, що дозволяє тренувати винахідливість та усі її основні компоненти - логічне і евристичне мислення, фантазію, інтуїцію. Розвинувши ці якості за допомогою шахів, можна розраховувати на успіх у будь-якій галузі творчості. Одним з видів шахової "гімнастики розуму", а, крім того, і своєрідним дозвіллям, відпочинком від професійної діяльності, може служити шахова композиція.
Як різновид шахового мистецтва, сутність якого полягає у складанні штучних позицій з визначеним завданням, композиція базується на засобах і правилах практичної гри і є допоміжною дисципліною для навчання шахам та одночасно самостійним видом діяльності на стику шахів і образотворчого мистецтва.
Маючи цілком утилітарну, навчальну функцію, композиція також демонструє красу шахових комбінацій. Її образно називають "поезією шахів", оскільки вона відбиває практику шахової гри так, як мистецтво - реальне життя. Шаховий композитор змушує фігури робити максимум можливого на шахівниці, всебічно використовуючи при цьому правила шахової гри.
Рекордний ідейний задум в шаховій композиції, пов`язаний з особливостями і комплектом шахових фігур, розмірами і формою дошки, який вже неможливо перевершити, хіба що повторити, має назву абсолютний таск.
Розрізняють два основні види шахової композиції: етюди та задачі. Але існують також особливі види композиції, такі як відновлення шахової партії, що дозволяє дійти до заданої позиції з початкового розміщення фігур, різні математичні і конструкційні задачі та інше.
***
ШАХОВИЙ ЕТЮД - це штучна позиція, зазвичай близька до закінчення реальної партії, у якій за одну із сторін (зазвичай, за білих) необхідно знайти шлях до виграшу чи нічиєї без обмеження кількості ходів. Стародавнім аналогом сучасного етюду є “мансуба“.
“Мат Діларам” — середньовічна “мансуба“, яка своєю назвою пов`язана з романтичною історією, яка вперше описується у шаховому рукописі (1503 р.) перського поета Фірдоусі ат-Тахітала.
За легендою, Діларам була дружиною арабського візира, пристрасного любителя шахів. Одного разу візир, піддавшись азарту, програв все, що в нього було. Останньою ставкою він зробив Діларам. Однак партія складалася невдало для нього і скоро становище стало зовсім безнадійним. Ще кілька ходів – і він програє в шахи свою дружину! Однак Діларам, яка весь цей час стежила за грою, в самий критичний момент вигукнула: “Пожертвуй обидві тури, але не віддавай мене!”. Візир подивився на шахову дошку і раптом, немов прозрівши, побачив витончену комбінацію, за допомогою якої і виграв партію.
Білі починають і виграють
1. Тh8+ Кр:h8 2. Af5+ Крg8 3. Тh8+ Кр:h8 4. g7+ Крg8 5. Кh6 x
Примітка: На полі h3 стоїть попередник слона — альфоль (А), який тоді міг рухатись лише через одне поле по діагоналі і, як кінь, стрибати через інші фігури.
“Вічнозелені етюди“ Куббеля.
Куббель, 1925 р.
Виграш
1. Ке3+! Крg3 2. Фg4+ Крf2 3. Фf2+ Кре1 4. Фf1+ Крd2! 5. Фd1+ Крс3 6. Фс2+ Крb4! 7. Фb2+ Кb3 8. Фа3+!! Кр:а3 9. Кс2х.
Цей етюд високо цінували чемпіони світу Ласкер і Альохін.
Куббель, 1925 г.
1. Тg6! Кf6 2. Фh6+ Крf7 3. Т:f6+! еf 4. Фh7+ Кре6! 5. f5+ Крd6 6. с5+ Крd5 7. Фg8+!! Ф:g8 8. Крd3 … і на будь-який хід чорних
9. с4х.
Красива і несподівана жертва ферзя, яскравий фінал із правильним пішаковим матом в середині дошки.
Вирішення задач і етюдів, коли на дошці жертвуються важкі фігури, як це бувало в партіях старих майстрів, викликає особливе почуття захвату у шахістів - шанувальників практичної гри, а також аматорів.
Реті, 1928 р.
1. Сf5+ Крd8! 2. Тd4+ Крe7 3. Тe4+ Крd8! 4. Сd7!! (4. Т: e3? e1Ф 5. Т: e1, пат) 4. … e1Ф 5. Сb5!!, і мат невідворотний.
*****
ПРАКТИЧНЕ ЗАВДАННЯ
ШАХОВА ЗАДАЧА — це спеціально складена шахова позиція, у якій треба поставити мат у визначену кількість ходів. Задача відрізняється від етюду більш жорсткими умовами: вона точно задає необхідний результат (як правило, мат) і кількість ходів, за яку цей результат повинен бути досягнутий.
Зазвичай, шахові задачі, спрямовані на розвиток ігрових навичок, показують гравцям позиції, що містять комбінацію, яку гравець має знайти.
"Безсмертна задача" — назва, яку отримала від сучасників шахова задача австрійського шахового композитора Баєра (1851(6)р.)
Мат за 9 ходів
1. Тb7! Ф:b7 2. С:g6+ Кр:g6 3. Фg8+ Кр:f5 4. Фg4+ Крe5 5. Фh5+ Тf5 6. f4+ С:f4 7. Ф:e2+ С:e2 8. Тe4+ de 9. d4х!
У задачі білі ефектно жертвують усі свої фігури та дають мат єдиним білим пішаком, який у них залишився.
Шахи - це захоплення і навіть більше - покликання. Але це і боротьба, спорт. Тому, природно , що в композиції існують рекорди. Бажання здійснити п`ятикратне взаємне перетинання двох далекобійних різноходячих чорних фігур на одному полі і призвело до створення наступної задачі з жертвою "важкої артилерії".
[game105120]
Мат в 10 ходів
Без білої тури на b2 завдання виконувалося б у 2 ходи: 1. е5 С:е5 (Т:е5) 2. Кd5x (Сс3x).
Цей аналіз дозволяє знайти ключ до рішення:
1. е5 Т:е5 2. е4 (загрожуючи 3. Т:а2 Тg5 4. е5)
2. ... Тg5 3. е5 Т:е5 4. е4 Тg5 5. е5 Т:е5 6. Те2 Тg5 7. Те5 Т:е5 8. Те2 Тg5 9. Те5!! з неминучим матом.
От ще дві багатохідівки з аналогічною "зухвалою" жертвою ферзя на "голому місці".
Мат в 8 ходів
У початковій позиції головний план 1. Тb1? і 2. Тh1х не здійсненний, тому що білі коні знаходяться під ударом пішаків, причому кінь на е6 береться із шахом. Спроба вивести коней з-під бою, використовуючи батарею 1. Кеf4+? Крh6 2. Кh5+, не проходить - 2. ... cd!, тому що білий ферзь сам знаходиться під ударом. Білі змінюють цю батарею на іншу, пожертвувавши спершу ферзя, а потім і коней:
1. Фh6+! Кр:h6 2. СеЗ+ Крh5 3. Кеf4+ Крh6 4. Кh5+ Кр:h5 5. Кf4+ Крh6 6. Кh5+ Кр:h5 7. Тb1 С:е3 8. Тh1х.
Усе це в стилі старих майстрів, але декому воно може здатися занадто прямолінійним. Правда, є заковика - не можна відразу чи на наступних ходах перетворювати пішака а7 у ферзя, тому що чорний король може втекти через f8.
Після "ретієвської" жертви ферзя
1. Фd8+! Кр:d8 2. Кс4+! білий кінь d2 підбирається до поля наступного перетинання чорних фігур b6 -
2. …Кре8 3. Тd8+ Кр:d8 4. Тd2+ Кре8 5. Тd8+ Кр:d8 6. а8Ф Тb1(Тb3) 7. Кb6! Т:b6 8. Кра7х чи 7. ... С:b6 8. Кр:b7х.
В попередній задачі рішення настільки ясне, що його можна знайти по самій діаграмі, не пересуваючи фігур. А задача повинна бути загадкою, мати якусь таємницю, а не тільки представляти собою "битву залізних канцлерів". Ось у наступній задачі жертва ферзя і таїть у собі "великий секрет".
Мат в 4 ходи
Здавалося б, усе просто. Треба відвести ферзя і загрожувати батарейним матом - b3(b4)х. Спробуємо: 1. Фd5? Тg1+ 2. Крh8 Тg8+ 3. Ф(Кр):g8 - пат!
Вирішує парадоксальна "пасивна" жертва ферзя:
1. Фg8! Тg1+ 2. Крh8! Т:g8+ 3. С:g8 Крb1 4. Тс1х.
"Інертний" білий ферзь, прокладаючи шлях більш слабкій фігурі, "аннігілюється" на полі g8.
В наступній багатоходовці впадає в око не тільки аналогічне розташування королів та інших фігур, але і спільність конструкції. Проте, у порівнянні з попередньою задачею стало не тільки більше жертв і варіантів, але і покращилася їх "якість", бо з`явився "тихий" вступний хід:
Мат в 6 ходів
1. h4!, після якого чорні опиняются в цугцванзі. (Не вирішує 1. h3? Тh1!)
1. ... Тh1 (f1, e1) 2. Тh3 (f3, е3) Тс1 3. Тh1 (f1, е1) Т:Т 4. Тh3 (f3, е3) Тd1 5. Тh1 (f1, е1) Т:Т 6. b3x.
Після 1. ...С:b3 виникає додатковий варіант із шахами білому королю: 2. С:b3 Тg1 3. Са2 Т:g2+ 4. Крh8 Тg8+ 5. С:g8 чи 2. ... Те1 3. Са2 Те7+ 4. Крf6 Тf7(е6)+ 5. С:f7(е6).